Дерево бажань: скільки бажань можна загадати?

Ця стаття являє собою повчальну казку для дорослих, яка розповідає про хлопчика, котрий жив чужим життям, забуваючи про власні бажання і мрії. В кінці кінців він схаменувся, але було вже пізно.

Дерево бажань

Зустрів якось Кудаход старого Мудреця і побідкався, що нема у нього щастя, не дивлячись на те, що живе він по законам, нікого не ображає. А щастя нема як нема… Послухав Мудрець Кудахода і дав йому зернятко:
— Ось тобі чарівне зернятко Дерева Твоїх Бажань. Посади його в родючу землю, зігрій своїм теплом і любов’ю, поливай і піклуйся про нього, немов за дитиною. Незабаром з’явився паросток. Піклуйся про нього, оберігай, щоб його не зламали, дивись, щоб йому вистачало води й сонця, а коли паросток перетвориться у деревце – знайди опору, щоб воно міцніло і набиралось сил. Через рік дерево виросте, розквітне і дасть плоди. Коли плоди достигнуть, з’їж їх. Але кожен раз, ласуючи плід, загадай в голос своє бажання, й воно неодмінно збудеться.

— А скільки бажань можна загадати? – запитав схвильований Кудаход.

Скільки хочеш. Це ж Дерево Твоїх Бажань

Тільки пам’ятай: якщо перестанеш за ним доглядати і загадувати свої бажання, воно засохне.

«Посаджу його на дачі, — подумав Кудаход. – Там добре, ось тільки крадуть…»

— А вкрасти його в мене можуть? – з острахом запитав він Мудреця.
— Не можуть, якщо сам не дозволиш.
— Хіба ж я дозволяю? Тільки в нас на дачі постійно крадуть, якщо не капусту, то саджанці або кущі.
— А хто хазяїн на дачі ти або крадії?
— Я, звичайно. Тільки що я можу зробити? Такі обставини…
— Обставини… Ні. – Мудрець усміхнувся. – Ти не хазяїн, якщо в тебе крадуть, а ти нічого не робиш.
— А що я можу?

— Багато чого. Просто ти про це не знаєш. Або не хочеш знати. Скажи, а що ти будеш робити, якщо вкрадуть твою жінку?
— Не знаю, — розгублено промукав Кудаход, хоча одразу ж подумав про міліцію.
— Кожна людина сама обирає хто хазяїн її життя: він чи крадії, продовжував між тим Мудрець.
— Які крадії?
— Різні. Одні крадуть у тебе гроші, щоб самим стати багатшими, інші — час, щоб самим жити, треті – любов, щоб самим бути щасливими.

Кудаход задумався, і йому стало страшно. Вперше йому стало страшно за своє життя!
— Що ж мені робити? – запитав він розгублено. – Я хочу бути хазяїном.
— Тоді ділися, — і з цими словами Мудрець дістав шматок пирога, розламав й дав половину здивованому і нічого не розуміючому хлопчику.
— Коли в тебе відбирають, ти починаєш сердитись й злу протистоїть зло. Перемагає той, у кого зло сильніше. Коли ж ти віддаєш сам, від чистого серця, красти просто абсурдно й добро об’єднується з добром. Переможців немає, точніше, перемагають усі.

— І чим мені ділитись?
— Наприклад, своїм врожаєм.
— З ким? З крадіями?
— З тими, хто потребує.
— А де я їх знайду?
— Поглянь навкруги. Можливо, тоді ти перестанеш називати їх крадіями, а назвеш сусідами.

Після тієї розмови повернувся Кудаход додому радісний, знайшов землю, кинув у неї чарівне зернятко і став за ним доглядати.
Через деякий час на Дереві Бажань з’явились плоди. Коли вони дозріли, Кудаход зірвав перший плід, почав їсти і сказав в голос: «Хочу бути олігархом».

Не чарівне дерево бажань

Доїв, прислухався до себе – нічого не відбувається. Та сама участь спіткала й інші його бажання.
«Як же так, — думав Кудаход, — я виростив це дерево, доглядав за ним, а бажання мої не здійснюються? Виходить, це не чарівне дерево і дід теж не чарівник, а шахрай якийсь». Розізлився Кудаход і зрубав Дерево Бажань.

Пройшло кілька років, і так сталося, що зустрівся йому той самий Мудрець.
— Ну як? Ти, нарешті, щасливий? – спитав дід.
— Ні! – зі злістю відповів Кудаход. – Я зробив так, як ти мені казав, посадив зернятко в родючу землю, поливав, доглядав і беріг, доки з нього не виросло справжнє дерево. Я виростив на ньому плоди й загадав бажання, але жодне з них не справдилось.

— Невже жодне бажання не справдилось? – здивувався Мудрець.
— Жодне.
— А які бажання ти йому загадав?
— Кудаход став перелічувати всі бажання. Коли він вимовив все, що пам’ятав, дід зітхнув і мовив:

— Ти дурень, — звернувся він до Кудахода, — це було Дерево Твоїх Бажань. Воно виконувало твої і тільки твої бажання – ті бажання, котрі живуть в твоєму серці, жили в твоїх дитячих мріях. А що загадав ти?! Щоб ти став олігархом – це бажання твого батька, жінку-супермодель завжди хотів брат. Всі ці бажання не твої, тобі їх «начіпляли» батьки, друзі і всі інші люди. А де твої власні бажання?!

Кудаход задумався: «Невже серед усіх загаданих бажань не було жодного мого? Чиїм життям тоді я жив усі ці роки? Своїм?»
— Мені не вистачило мужності загадати і здійснити свої бажання, — з гіркотою зізнався Кудаход.

— Що ж, ти обрав свою дорогу, — вимовив Мудрець. – Як і більшість інших, ти кинув свої бажання під ноги і будеш топтати їх все життя.
Сказавши це, мудрець пішов. А Кудаход раптом зрозумів, що вбив Дерево Бажань власними руками, і тепер вони не зможуть здійснитися…